|
Понеділок, 28 лютого 2011, 16:32 |
Ніхто не забутий, ніщо не забуто.
Та щоб не забути треба пам’ятати,
а щоб пам’ятати треба знати |
Історія народу має чимало трагічних сторінок... Майже дев’ять з половиною років Афганістан – чи не найбільший біль для нашого народу. 15 лютого 1989 року радянські війська були повністю виведені з цієї маленької гірської країни. Тепер цей день відзначається в Україні як День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Для мене і моїх однокласників цей день – хвилюючий. Наш класний керівник Новохатка Володимир Григорович – воїн-інтернаціоналіст, ветеран тієї чужої, незрозумілої для нас війни. Ми знаємо, що він був тяжко поранений, складним, довготривалим було лікування та повернення до нормального життя. Володимир Григорович часто говорить з нами на різні теми, от тільки, коли одягає піджак з нагородами за мужність, відвагу і героїзм, стає неговірким і небагатослівним. Ми підростаємо і дедалі більше розуміємо хвилювання свого вчителя, його бажання донести до наших юних сердець, що будь-яка війна – це безумство, катастрофа для людства.
Бажаємо нашому наставникові довгих мирних років життя, щастя, радості та оптимізму! |